Опік плодових дерев

Збудник: Erwinia amylovora (Burill) Winslow et al.

Рослини – господарі. Найбільше уражуються представники родини Розоцвітих: глід, айва, кизил, груша, яблуня, піраканта, горобина, стравезія, ірга, хеномелес (айва японська), мушмула

Географічне розповсюдження.

Європа: Австрія, Румунія, Україна, Чехія, Угорщина, Бельгія, Болгарія, Кіпр, Словаччина, Данія, Франція, Німеччина, Греція, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Польща, Швеція, Швейцарія, Великобританія, Югославія;

Азія: Вірменія, Японія, Йорданія, Туреччина, Китай, Ізраїль, Ліван, Корея, Саудівська Аравія, В’єтнам, Індія;
Африка: Єгипет;

Північна Америка: Бермуди, Канада, Мексика, США;

Центральна Америка і Кариби: Гватемала, Гаїті;

Південна Америка: Колумбія;

Океанія: Нова Зеландія.

Шкодочинність збудника значна внаслідок швидкого поширення хвороби. В садах може урахуватись від 20 до 50% насаджень, з яких 10-20% гинуть. В деяких садах опіком уражується до 90% плодових дерев. На уразливих господарях інфекція розповсюджується по дереву настільки швидко, що навіть при сильному і негайному обрізуванні їх не можна врятувати. Рослини швидко гинуть вже після першого візуального прояву хвороби.

Біологія. Збудник зимує виключно в інфікованій рослині – господарі. Виразки, що перезимували, є найважливішим джерелом ураження квітів навесні. Бактерії проникають у рослини через квітки, рани, тріщини, продихи. З розвитком хвороби бактерії поширюються по корі, гілках і стовбуру, уражуючи все дерево, що призводить до його загибелі.

Виявлення й ідентифікація. Найтиповішими ознаками ураження є:

• В’янення і загибель суцвіть. Квітки набувають бурого або темно-коричневого аж до чорного забарвлення і залишаються на дереві. Бруньки не розкриваються, стають чорними, засихають, але не опадають.
• В’янення і загибель гілок і пагонів. Уражені молоді пагони і гілки ніби наповнені рідиною, що через деякий час починає сочитися краплями і стікати по корі у вигляді ексудату. Молоді пагони і гілки в’януть, стають коричневими. Типовим є гачкоподібне згинання кінчиків пагонів.
• Листки чорніють, скручуються, відмирають, але не опадають. Бактерії інфікують листки через продихи або частіше через ранки, завдані комахами, градом тощо. Уражена ділянка всихає, але інфекція продовжує поширюватися через вторинні артерії у середині жилки листка і черешок.
• Уражені молоді плоди стають коричневими або чорними, засихають і залишаються висіти на плодоніжках. На стиглих плодах ураження опіком проявляється у вигляді невеликих некротичних плям майже чорного кольору.
• Гілки й опіковий стовбур: розвиток хвороби починається з верхівки пагона і поступово поширюється до основи через паренхіму кори. На уражених ділянках кори з’являються темно – зелені, часто водянисті плями з нечіткою межею між ураженою і здоровою тканиною. Епідерміс уражених місць відшаровується, утворюючи пухирі. Кора розтріскується, тріщини різноманітних конфігурацій ніби обмежують уражені ділянки. Межа між хворими і здоровими ділянками стає чіткою. На корі хвороба утворює клиноподібні виразки, що можуть спричиняти загибель цілого дерева внаслідок оперізування.

Часто при теплій вологій погоді з уражених тканин виділяються краплі молочно – білого ексудату.

Методи обстеження і діагностика. Для виявлення хвороби необхідне обстеження садів і дикорослих рослин від початку їх цвітіння до закінчення літа. Особливо важливе значення мають обстеження розсадників, де вирощують посадковий і прищепний матеріал, до початку реалізації із них продукції. Обстеження проводять у три строки: 1-ранньовесняне (у період розпускання бруньок і цвітіння), 2-літній (період інтенсивного росту дерев), 3-осінній (період посиленого сокоруху). У весняно – літній період проводять суцільне обстеження, а в осінній – вибірково – кожне 10 дерево. Норма на одного обстежувача на день: у господарствах – 3, присадибних ділянок – 20 га.

Способи перенесення і розповсюдження інфекції. На великі відстані бактеріальний опік може бути перенесений насамперед з рослинами – господарями, що містять приховану інфекцію, садивним матеріалом і прищепами. Збудник може розповсюджуватися комахами (попелиці, клопи – сліпняки, цикадки та медяниці грушеві), птахами, з дощем і повітряними масами.

Фітосанітарні заходи. Єдиним надійним методом запобігання або вповільнення швидкості розповсюдження бактеріального опіку плодових у незаражених районах є накладання суворих фітосанітарних заходів на важливі рослини – господарі і дотримання суворого контролю за садами та розсадниками.

1. Забороняється завезення садивного матеріалу із заражених зон країн розповсюдження захворювання.
2. Обов’язковий карантинний догляд та лабораторна експертиза завезеного садивного матеріалу з його розміщенням в інтродукційно – карантинному розсаднику.
3. Для вчасного виявлення хвороби – обстеження насаджень у період цвітіння та достигання плодів.
4. При виявленні опіку плодових – особливий карантинний режим, негайне викорчовування і спалювання багаторічних насаджень.
5. Після викорчовування дезинфекція технічних засобів наявними засобами згідно з «Переліком пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні».
6. Для профілактики – обприскування насаджень мідьумісними препаратами з додаванням стрептоміциную.

<< Назад